—тан≥слав Ћуцаж

’ристи¤нство не Ї рел≥г≥Їю пом≥ркованост≥. —ам ≤сус говорить, що ÷арство Ѕоже здобуваЇтьс¤ силою (пор. ћт. 11, 12), а таких людей важко назвати стриманими. ќкр≥м того непом≥ркован≥сть Ї головним гр≥хом. „и це наступний парадокс христи¤нства? Ќа р≥вн≥ лексики можливо, але не по своњй сут≥. —л≥д подивитись глибше ≥ замислитись, про ¤ку силу, про ¤кий брак м≥ри тут йдетьс¤, ≥ ¤ка непом≥ркован≥сть Ї головним гр≥хом.

Ќестриман≥сть ≥ брак м≥ри

Ќасилл¤, про ¤ке говорить ≤сус, це насилл¤ над "старою людиною" чи над "т≥лесною людиною", ¤к скаже св. ѕавло. “о людина, ¤ка п≥ддаЇтьс¤ спокусам, ¤ка служить стих≥¤м св≥ту, а не Ѕогов≥. ÷е духовне насилл¤, що пол¤гаЇ у радикальному в≥дкиненн≥ певноњ ментальност≥ ≥ способу житт¤, за чим стоњть п≥дступна тактика злого духа. ÷е насилл¤ ми бачимо виразно в самому ≤сус≥ ’рист≥, наприклад, в реакц≥њ на слова ѕетра б≥л¤ ѕилиповоњ  есар≥њ, коли в≥н стаЇ на шл¤ху ≤суса ≥ несв≥домо пробуЇ в≥двести …ого в≥д сповненн¤ вол≥ ќтц¤. ¬≥н хоче переконати ≤суса, що терп≥нн¤ ≥ хрест - це не …ого шл¤х. ўо б≥льше, в≥н закликаЇ Ѕога, говор¤чи: "√осподи, нехай “ебе захищаЇ Ѕог". “од≥ про¤вл¤Їтьс¤ нестриман≥сть ≤суса, ¤кий називаЇ ѕетра сатаною. ѕот≥м ¬≥н по¤снюЇ природу ц≥Їњ нестриманост≥, говор¤чи: " оли хоче хто йти всл≥д за ћною, хай зречетьс¤ самого себе, ≥ хай в≥зьме свого хреста, та й ≥де всл≥д за ћною. Ѕо хто хоче спасти свою душу, той погубить њњ, хто ж за ћене свою душу погубить, той знайде њњ" (пор. ћт. 16, 22-25).
“аке зреченн¤ себе самого означаЇ не ¤кесь велике зусилл¤ вол≥, тобто своЇр≥дне псих≥чне насилл¤, а означаЇ сказати "н≥" своњм планам, мр≥¤м ≥ проектам на щаст¤, або, говор¤чи мовою ≤суса, втрату такого житт¤, ¤ке людина сама соб≥ придумала - щоб жити житт¤м, даним √осподом. ќтже, це насилл¤ духу, а не т≥ла чи псих≥ки. ѕриродно, що в конкретн≥й реал≥зац≥њ цього духовного "н≥" необх≥дно вчинити також зусилл¤ вол≥, що пол¤гаЇ у в≥рност≥ ≥ витривалост≥, в неустанному шуканн≥ джерел сили. јле людське т≥ло ≥ псих≥ка - це не головне поле боротьби. ¬они беруть в цьому участь, оск≥льки людина Ї Їдн≥стю, ≥ все, що д≥Їтьс¤ на одному р≥вн≥ ц≥Їњ Їдност≥, позначаЇтьс¤ також ≥ на вс≥х ≥нших.
 оли йдетьс¤ про т≥ло чи людську псих≥ку, то ≤сус ставитьс¤ до них природним, пом≥ркованим способом. ѕеред початком своЇњ публ≥чноњ д≥¤льност≥ ¬≥н постить сорок дн≥в ≥ ночей у повн≥й самотност≥, але пер≥од посту не направлений на …ого т≥ло, ≥ також не маЇ своЇю метою викликати ¤к≥сь ефекти в псих≥ц≥. ÷е пер≥од духовноњ боротьби м≥ж ≤сусом ≥ злим духом, ¤ка виражаЇтьс¤ трьома фундаментальними спокусами: основою свого житт¤ вз¤ти т≥ло, неакцептац≥¤ своЇњ ≥стор≥њ, в≥дданн¤ почестей божкам цього св≥ту, за ¤кими стоњть злий дух.
≤сус ’ристос не показуЇ суворого аскетизму, не користуЇтьс¤ псих≥чними вправами, навпаки - своњ людськ≥ потреби ¬≥н заспокоюЇ, наск≥льки це дозвол¤Ї конкретна ситуац≥¤. ¬≥н не цураЇтьс¤ забав ≥ бенкет≥в. …ого вороги обзивають …ого обжерою ≥ пи¤ком (пор. ћт. 11, 19). ¬≥н захищаЇ своњх учн≥в, коли фарисењ докор¤ють њм недотриманн¤ традиц≥йних пост≥в. ўо б≥льше, ¬≥н турбуЇтьс¤ про потреби т≥ла своњх слухач≥в: розмножуЇ хл≥б ≥ рибу, перем≥нюЇ воду в вино. ¬≥н не цураЇтьс¤ р≥зних людей - майже завжди …ого бачать в оточенн≥ багатьох людей, серед ¤ких багато ж≥нок. …ого оточуЇ також посполитий натовп.
’ристи¤нство переймаЇ в≥д ≤суса спок≥йне, пом≥рковане ставленн¤ до т≥ла ≥ псих≥чних потреб людини. ÷е не рел≥г≥¤ аскет≥в, хоча вона не в≥дкидаЇ аскетизм ¤к допомогу в духовн≥й боротьб≥. јле це не аскетизм, скерований проти того, що Ї людське. ’ристи¤нство з самого початку боретьс¤ з проникаючими в нього тенденц≥¤ми, характерними дл¤ поганських рел≥г≥й, ¤к≥ проголошували ненависть до т≥ла ≥ до порух≥в душ≥, зв'¤заних з нижчими псих≥чними потребами. ¬же св. ѕавло напише: Ѕо ми не маЇмо боротьби проти крови та т≥ла, але проти початк≥в, проти влади, проти св≥топравител≥в ц≥Їњ темр¤ви, проти п≥днебесних дух≥в злоби (≈ф. 6, 12). —воЇму учнев≥ “имотею в≥н радить пити не т≥льки воду, але й вино (пор. 1 “им. 5, 23).
“аке саме в≥дношенн¤ до т≥ла ≥ людських потреб маЇ й давнЇ христи¤нство. ќдин з в≥домих польських патролог≥в пробував довести, що ќтц≥ ÷еркви були проти споживанн¤ алкоголю, але, вивчаючи њхн≥ прац≥, в≥дкрив, що вони лише заохочували до пом≥ркованост≥.

Ќепом≥ркован≥сть в њж≥ ≥ питт≥

¬ чому пол¤гаЇ головний гр≥х непом≥ркованост≥ в њж≥ ≥ питт≥? ¬ цьому гр≥ху також не йдетьс¤ про т≥ло ≥ кров, тобто псих≥ку, але про духа. Ќепом≥ркован≥сть в њд≥ ≥ питт≥ ¤к головний гр≥х Ї, так само ¤к ≥ попередн≥ головн≥ гр≥хи, духовною поставою, з ¤коњ бере початок ц≥лий р¤д учинкових гр≥х≥в. ¬ буденному розум≥нн≥ з непом≥ркован≥стю в њж≥ ≥ питт≥ поЇднуЇтьс¤ обжерство ≥ пи¤цтво. јле це всього лише де¤к≥ зовн≥шн≥ про¤ви ц≥Їњ постави. Ћюдина, в≥д≥рвана в≥д любов≥ Ѕога, спроможноњ заспокоњти њњ прагненн¤, шукаЇ реал≥зац≥њ своњх прагнень в своЇму т≥л≥ ≥ в псих≥чних станах, ¤к≥ можливо ос¤гнути, постачаючи своЇму орган≥змов≥ р≥зноман≥тн≥ засоби, ¤кими вона диспонуЇ, або ман≥пулюючи своЇю псих≥кою. јле так ¤к любов Ѕога ≥ потреба в н≥й в людин≥ безм≥рна, то цей безм≥р переноситьс¤ на т≥ло ≥ псих≥ку. Ћюдина, п≥ддана цьому гр≥хов≥, пробуЇ в т≥л≥ ≥ псих≥ц≥ в≥днайти те, що втратила на духовному р≥вн≥. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в вона робить це несв≥домо, хоча й ≥снують р≥зн≥ школи, ¤к≥ пробують через т≥ло ≥ псих≥ку, через р≥зн≥ вправи ≥ пости отримати досв≥д духа, ¤кий Ї даром Ѕожоњ любов≥. јле все те, чого може дос¤гнути т≥ло й псих≥ка, не в сил≥ заспокоњти прагненн¤, ознаменованого безконечн≥стю. Ќасилл¤, що повинно в≥дбуватис¤ на р≥вн≥ духу, переноситьс¤ на т≥ло ≥ псих≥ку. ј оск≥льки т≥ло й псих≥ка Ї невластивими дл¤ цього м≥сц¤ми, то вони починають руйнуватис¤. “≥ло ≥ псих≥ка мають своњ обмеженн¤, ¤к≥ сл≥д шанувати. “од≥ вони функц≥онують краще. ”с¤кий надм≥р чи недоб≥р њм шкодить.

—учасна непом≥ркован≥сть

 аталог головних гр≥х≥в був створений в стародавн≥ часи. “од≥ ≥ виникла назва "непом≥ркован≥сть в њж≥ ≥ питт≥". ¬ наш≥ часи вона вже застар≥ла, так ¤к не бере до уваги засоби, ¤к≥ за цей пер≥од були в≥дкрит≥ або винайден≥, ≥ ¤к≥ дають людин≥ можлив≥сть впливати на т≥ло ≥ псих≥ку. ¬ давнину ≥ в середньов≥чч≥ такими засобами були њжа ≥ напоњ. √рецько-римська культура не знала тютюну ≥ н≥котину, не знала наркотичних препарат≥в, ¤к≥ ввод¤тьс¤ в орган≥зм ≥нгал¤ц≥Їю або ≥ншими способами.
ћентальн≥сть сьогоденн¤, ¤ка усуваЇ духовний р≥вень з житт¤ людини, особливим способом вводить людину в гр≥х непом≥ркованост≥. “≥ло ≥ псих≥ка людини стали полем боротьби за щаст¤ ≥ самореал≥зац≥ю. ‘рустрац≥ю, ¤ка виникаЇ, коли не беретьс¤ до уваги духовний р≥вень, пробують компенсувати на псих≥чному ≥ соматичному р≥вн¤х. ѕрагненн¤ безконечност≥, ¤ке людина пробуЇ реал≥зувати в т≥л≥ ≥ псих≥ц≥, веде до багатьох узалежнень ≥ хвороб. ѕерел≥чимо т≥льки найголовн≥ш≥: кр≥м традиц≥йних вже обжерства ≥ пи¤цтва додаЇтьс¤ залежн≥сть в≥д наркотик≥в, в≥д р≥зноман≥тних л≥к≥в, також таких, ¤к≥ повинн≥ спричинити, що людина буде вигл¤дати ¤к "молодий бог". ’воробами цив≥л≥зац≥њ стають повнота ≥ д≥абет, поширюютьс¤ ≥нш≥ хвороби. «ануренн¤ сучасного св≥ту в секс ≥ пов'¤зана з тим порнограф≥чна реклама, а також масове вживанн¤ гормональних протизачаточних засоб≥в спричинюЇ велике зростанн¤ ≥мпотенц≥њ ≥ безд≥тност≥. —учасна музика ≥ к≥нематограф≥¤ бомбардують т≥ло ≥ псих≥ку сильними збудниками. “ут також бачимо велику залежн≥сть ≥ хвороби. ¬ крањнах «аходу 20% молодих людей мають проблеми з≥ слухом ¤к насл≥док слуханн¤ дуже голосноњ музики. ¬насл≥док перевантаженн¤ людськоњ псих≥ки р≥зноман≥тними збудниками поширюютьс¤ симптоми псих≥чного виснаженн¤, що в психолог≥њ називаЇтьс¤ синдромом burn-out. “≥ло ≥ псих≥ка домагаютьс¤ пом≥ркованост≥, даючи тис¤ч≥ аргумент≥в, що в них людина не знайде сповненн¤ своњх прагнень. ѓх обмеженн¤ в≥дсилають нас до трансценденц≥њ.
ƒуже актуально сьогодн≥ звучать слова ≤суса: "хто хоче зберегти своЇ житт¤, втратить його, а хто втратить своЇ житт¤ ради ћене, той його отримаЇ..." (пор. ћт. 16, 22-25). якщо людина намагаЇтьс¤ зберегти своЇ житт¤, ≥ тому наповнити його зм≥стом, щаст¤м ≥ безпекою на тих р≥вн¤х, на ¤ких частково Ї господарем, отож в т≥л≥ ≥ псих≥ц≥, то втрачаЇ його, нищить себе саму - своЇ т≥ло ≥ псих≥ку - ≥ впадаЇ в ще б≥льшу безнад≥йн≥сть. √оловний гр≥х непом≥ркованост≥ - велика духовна пастка, вийти з ¤коњ дуже важко, ¤к це довод¤ть численн≥ приклади залежност≥, що зак≥нчуютьс¤ траг≥чно, незважаючи на велик≥ терапевтичн≥ зусилл¤.

ќсобливий смуток

¬тратити житт¤ дл¤ ≤суса - то вийти на духовний р≥вень, отож випустити з≥ своњх рук контроль над власним житт¤м ≥ - говор¤чи мовою св. ≤гнат≥¤ Ћойоли - видати його в руки Ѕога. ÷е означаЇ сказати "н≥" своњм планам ≥ задумам на житт¤ ≥ вийти на р≥вень дов≥ри. ÷е постава тих, про ¤ких ≤сус говорить в блаженствах, що вони засмучен≥. јле цей смуток не буденний. “о особливий смуток. Ќе кожне засмученн¤ Ї блаженним, тобто щасливим. —кор≥ше навпаки, смуток поЇднуЇтьс¤ з нещаст¤м ≥ втратою перспективи.
—в. ѕавло розр≥зн¤Ї два види смутку. —муток св≥ту, ¤кий Ї прокл¤тт¤м, ≥ Ѕожий смуток. ¬≥н пише до  оринт¤н: Ѕо смуток дл¤ Ѕога чинить ка¤тт¤ на спас≥нн¤, а про нього не жалуЇмо, а смуток св≥тський чинить смерть (2  ор. 7, 10). Ѕожий смуток наповнений над≥Їю на Ѕожу допомогу, що б≥льше, Ї плацдармом, де Ѕог перемагаЇ в людськ≥й слабост≥. ѕро такий смуток говоритьс¤ вже в —тарому «ав≥т≥, особливо в тренах пророка ™рем≥њ. „итаЇмо там: ≥ душа мо¤ спок≥й згубила, забув ¤ добро... ≤ сказав ¤: «агублена сила мо¤, та моЇ спод≥ванн¤ на √оспода... «гадай про б≥ду мою й муку мою, про полин та отруту, душа мо¤ згадуЇ безперестанку про це, ≥ гнетьс¤ в мен≥... ќце ¤ нагадую серцев≥ своЇму, тому то ¤ маю над≥ю: ÷е мил≥сть √осподн¤, що ми не погинули, бо не пок≥нчилось …ого милосерд¤, нове воно кожного ранку, велика бо в≥рн≥сть “во¤! √осподь це м≥й уд≥л, говорить душа мо¤, тому ¤ над≥ю на Ќього складаю! √осподь добрий дл¤ тих, хто над≥ю на Ќього кладе, дл¤ душ≥, що шукаЇ …ого! ƒобре, коли людина в мовчанн≥ над≥ю кладе на спас≥нн¤ √осподнЇ (ѕл. ™р. 3, 17-26).
“аким смутком засмучуЇтьс¤ ≤сус в ќливному саду, коли говорить: ќбгорнена сумом смертельним душа ћо¤! (ћр. 14, 34). ÷ей смуток випливаЇ з досв≥ду меж≥ вс≥х людських можливостей, в≥дчутт¤ повноњ наготи, ≥ одночасно смуток повного в≥дданн¤ себе вол≥ ќтц¤, отже смуток, повний над≥њ всупереч людськ≥й над≥њ. ÷е смуток величезного напруженн¤ м≥ж ц≥лковитою людською слаб≥стю ≥ Ѕожою всемогутн≥стю в атмосфер≥ н≥бито мовчанн¤ Ѕога.
” ¬еч≥рнику ≤сус говорить своњм учн¤м про смуток христи¤нина: ѕоправд≥, поправд≥ кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а св≥т буде рад≥ти. —умувати ви будете, але сум ваш обернетьс¤ в рад≥сть! ∆уритьс¤ ж≥нка, що родить, бо настала година њњ. як дитинку ж породить вона, то вже не пам'¤таЇ терп≥нн¤ з-за радощ≥в, що людина зродилась на св≥т... “ак сумуЇте й ви ось тепер, та побачу вас знову, ≥ серце ваше рад≥тиме, ≥ н≥хто радости вашоњ вам не в≥д≥йме! (…о. 16, 20-22). ÷е смуток народженн¤ нового житт¤, ≥ цього смутку неможливо позбутис¤. якщо хтось у¤вл¤Ї соб≥ христи¤нство без цього смутку, то в≥н Ї побожним фантазером, що одн≥Їю ногою вже стоњть в пастц≥ злого духа. ≤сус завжди це усв≥домлював. ≤ тому завжди п≥сл¤ великим усп≥х≥в пригадував соб≥ ≥ своњм учн¤м про муки ≥ хрест, але також про воскрес≥нн¤. “о було пригадуванн¤м блаженства тих, що засмучен≥ ≥ зазнають пот≥шенн¤.
 оли ≤суса спокушували головним гр≥хом, про ¤кий тут йдетьс¤? ÷е особливий момент перед розп'¤тт¤м. ’ристи¤нська побожн≥сть ув≥ков≥чнила цей момент в 10-≥й стац≥њ ’ресноњ ƒороги: "≤суса обдирають з шат ≥ дають …ому скоштувати жовч". ™вангел≥ст ћатей описуЇ це так: ≤, прибувши на м≥сце, що зветьс¤ √олгофа, цебто сказати „ереповище, дали …ому пити вина, ≥з г≥ркотою зм≥шаного, та, покуштувавши, ¬≥н пити не схот≥в (ћт. 27, 33-34). —в. ћарко описуЇ так: ≤ давали …ому пити вина, ≥з миррою зм≥шаного, але ¬≥н не прийн¤в (ћр. 15, 23). ўо то був за нап≥й ≥ чому його давали ≤сусов≥?
÷е був нап≥й, що зменшуЇ ф≥зичний ≥ псих≥чний б≥ль, своЇр≥дний наркотик. ќтже таким жестом хтось хот≥в допомогти ≤сусов≥ в …ого терп≥нн¤х, зменшити смуток найг≥ршоњ години. –имськ≥ воњни не перешкоджали цьому. јле ≤сус не хот≥в пити. ’от≥в уз¤ти на себе весь б≥ль ≥ смуток св≥домо, не затуманюючи своЇ т≥ло ≥ псих≥ку, а п≥ддаючи себе виключно пот≥шанн¤м ќтц¤. ≤ ¬≥н отримав ц≥ пот≥шанн¤, бо вк≥нц≥ к≥нц≥в перем≥г. ÷≥Їю дорогою ¬≥н веде також ≥ нас. Ќа ц≥й дороз≥ ми не в≥дмовл¤Їмос¤ в≥д здобутк≥в людських знань ≥ техн≥ки, особливо в царин≥ медицини, бо ≥ вони Ї Ѕожим даром. ÷е дорога дов≥ри - передати своЇ житт¤ в руки Ѕога незалежно в≥д того, чи йдетьс¤ долиною темр¤ви, чи по осв≥тлених вершинах. Ќема щаст¤, ¤ке не було би даром. ѕодателем людського щаст¤ ≥ л≥карем страх≥в Ї сам Ѕог.